Гродно — маленький білоруський Львів

Гродно — маленький білоруський Львів

Yaroslava Tymoshchuk
UA
22.12.2016

Так уже сталося, що всі красиві міста нагадують мені Львів — це як перше кохання, яке з тобою назавжди. У білоруському Гродно відразу впізнаєш улюблені риси: будинки пишаються своєю архітектурною розкішшю, тутешні мешканці володіють мистецтвом жити без поспіху, запах випічки витає над містом, вуличні музиканти створюють особливі мелодії для міста. Усі ці новорічні сюжети в декорованих вітринах, всі ці пластянки з кавою на виніс, але так само ця пострадянська сірість, що пробивається з усіх кутків, як її не замасковуй позірним блиском — є в нас стільки спільного, що часом здається, наче й не їхала нікуди.

Тут європейськість вживається із радянською спадщиною: ви будете ходити Старим містом із його церквами, костелами, історичними будинками з табличками «Каштоўнасць», минаючи вулиці Радянську, Соціалістичну чи Карла Маркса. Але разом із тим тут дається взнаки близькість до польського та литовського кордонів, тут відчувається дихання Європи.

Гродно вважається одним із найгарніших білоруських міст, а що із найбагатшою спадщиною — то вже точно: тут міститься п’ята частина всіх історичних пам’яток країни. Дня буде замало, аби все роздивитися (мені не вистачило і двох тижнів, тому запланувала наступну поїздку). Утім, все, що варте уваги, розташоване в центрі: Старий та Новий замок, Коложська церква неподалік від них (візитна картка міста: пам’ятка XII століття, охороняється ЮНЕСКО), пожежна вежа, із якої вам усміхатиметься Мона Ліза у рятувальній формі, намальована вигадливим художником, діюча синагога з музейною експозицією, кафедральний костел, центральні вулиці й площі, у яких можна спеціально заблукати, аби відкрити для себе щось нове. У туристичному центрі можна взяти карту, де 50 найважливіших туристичних об’єктів позначені спеціальними червоними лініями — і бродити за цими маршрутами, скільки душа забажає.

Ще одна місцева родзинка — Музей праски. Його створили двоє місцевих ентузіастів, котрі збирали давнє побутове приладдя на блошиних ринках та за оголошеннями в інтернеті. Тепер цього добра вистачає на два просторих зали. Утім, поруч із цікавими експонатами, як то праска, сконструйована Леонардо да Вінчі, чи спеціальний пристрій для розгладжування делікатних індійських сарі, є багато речей, які відволікають увагу: радянські келихи, значки й у цьому ж дусі. Дивне, трохи сумне, враження у мене залишилося від спілкування з екскурсоводом: літнього віку жінка п’ять разів за годину вжила словосполучення «лампочка Ілліча» (урочистим тоном). Час від часу вона пропонувала відгадати назви кухонного начиння й щиро дивувалася, коли я не знала, як виглядає приманка для мух із минулого століття.

Їсти працівниця туристичного центру порадила в «Карчме»: «Смачно, мов бабуся готувала». Страви, з її слів, подають у глиняних горщиках та на дерев’яних дощечках — але мені чомусь принесли у надщербленій тарілці. У закладі з дубовими столами та пляшечках та історичними фотографіями на стінах із динаміків співала Настя Камєнських. Офіціанти надто швидко забирають меню та приносять рахунок, не дочекавшись прохання про це. Тому, як сказала би Ольга Фреймут, вибачте, але я не можу рекомендувати цей заклад.  Натомість варто зійти з центральної вулиці Радянської вбік, аби знайти щось краще. (Я також переглядала локації в інстаграмі й знайшла цікавий гастропаб Houdini).

Та це дрібниці порівняно з тим, якими драматичними в Білорусі можуть бути пошуки білоруськомовної книжки. Я обходила всі книгарні в центрі і вже готова була зневіритися (продавці часом зізнавалися, що й самі добре не знають, що там пишуть їхні сучасні автори). Але вчасно знайшла етномагазин «Цудоўня»: крім хенд-мейду тут продають хороші білоруськомовні книжки сучасних письменників. І хоч таких назбиралося всього на стелаж, після довгих пошуків і це здавалося нечуваним багатством.

Гродно наразі видається містом, яке поки що не усвідомлює своєї краси сповна.  Наразі воно не таке жваве, як Львів (із цим містом Гродно порівнюють самі тутешні жителі), але й не таке депресивне, яким мені видався, наприклад, Брест. Принаймні, рухається Гродно в правильному напрямку.

Як доїхати? 

Автобус «Луцьк – Брест» – 170 грн

Автобус «Брест – Гродно» – 12 білоруських рублів (170 грн)

Що їсти?

Деруни у кафе-барі «Карчма» – 8 білоруських рублів або приблизно 110 гривень

Капучіно у кафе «Ці&Кава» – 3 рублі (42 грн)

Празький торт і чай у кав’ярні «Раскоша» – 10 рублів (140 гривень)

Де ночувати?

Місце в номері на двох у Hello Grodno Hostel у центрі міста вартуватиме 140 гривень у перерахунку на українські гроші.